Запаморочення

Першою за популярністю скаргою, через яку пацієнт звертається до лікаря, є головний біль. Запаморочення посідає друге місце. Основними причинами такого стану є:

• Патології ЛОР-органів;
• Неврологічні захворювання;
• Патологія судин шиї та голови;
• Психоемоційні порушення.

Характер симптому — міждисциплінарний. Тому визначити причину його виникнення складно. Великі медичні дослідження показують, що найчастішою причиною є порушення роботи вестибулярного апарату, а також запаморочення може бути наслідком психогенних чинників.

Симптоми

Основними симптомами запаморочення є:

• Пацієнту здається, що він ось-ось знепритомніє;
• Перед очима мерехтять «мушки»;
• Спотворене сприйняття положення свого тіла у просторі.

Є два типи такого стану, кожен з яких має свою симптоматику. Системний тип ще називається «вестибулярним». Його головними ознаками є:

• Відчуття, що тіло або предмети рухаються. Це може бути пов’язано з відчуттям нахилів, падіння, розгойдування, обертання тощо;
• Часто у пацієнта знижується слух, у вухах чути шум;
• Відчуття запаморочення характерне лише в тому випадку, коли змінюється положення голови. Особливо гостро відчуваються нахили. Іноді хворий відчуває рух кімнати, коли повертає голову в певний бік;
• Стан триває близько хвилини і швидко зникає. Але після нападу пацієнт відчуває слабкість або нестійкість рухів. Такі симптоми можуть проявлятися ще протягом 3-х годин або навіть кількох днів;
• У деяких хворих з’являється блювота або лише нудота.

Несистемний тип запаморочення має такі симптоми:

• Потемніння в очах, непритомність;
• Пацієнт відчуває нестійкість руху;
• Запаморочення психогенного характеру.

Фактори, які можуть призводити до такого стану:

• Ураження слухового нерва;
• Вертебробазилярні зміни;
• Атеросклероз
• Вік від 50 років;
• Інфекція вірусного походження;
• Різке зниження артеріального тиску;
• Приймання гіпотензивних медикаментів або цукрознижувальних засобів;
• Психоемоційні чинники: підвищена тривожність, панічні атаки, стреси.

Для лікування використовують передові методи:

• Мануальні техніки, наприклад легкий масаж;
• Тракційна терапія;
• Neurac;
• Використання методу DNS (динамічної нейром’язової стабілізації);
• Декомпресійна терапія.